Інтерв`ю: Геля та її Лавр

Настав час поговорити про один з «ауф»-проектів нашої Солов’їної, а саме Nissan Laurel C35, який є справжнім дейлі-каром, а не виставковим експонатом. Немає різниці, хто є володарем jdm-колісниці, та не можна змовчати, що володіє проектом тендітна дівчина



Повний текст далі:

-Ангеліно, привіт! Розкажи нам трохи про себе, як ти «докотилася до такого життя» з японськими тачками? Які машини були в тебе до Nissan Laurel ?)

Привіт! Мене звуть Ангеліна (для своїх Гєля), мені 25. Народилась і проживаю в Києві, пишу дисертацію, люблю більярд і (ну дуже сильно) люблю дрифт.
До японських авто «докотилася» сама. Ніхто й ніколи культуру автівок не нав’язував. Коли ти дитина 90-х, любов до авто формується змалечку: американські бойовики, в яких головні герої розсікали по місту на крутих тачках, класична форма седанів 80-х та 90-х.
Модельки й комп’ютерні ігри, відкритий віртуальний світ , теперішні тенденції світу автоспорту та знайомства з багатьма людьми формували мої погляди на красу та стиль.
Лаурель – моє друге авто, до нього був кльовий Honda Civic в кузові EJ9 (це ЕК9 та для європейского ринку) 1996 года на Мінімі (низ 1.4, голова від 1.6 з VTEC) з багатьма ніштяками.

-Кул! Гєля, скажи, чому саме Laurel? Зізнавайся, це все через праве кермо?))) Ну правда, це ж зовсім немаленька тачка для дівчини)

Коли було прийнято рішення про купівлю наступної машини, чіткого розуміння «Що я хочу?» не було. Хотіла Civic такий самий, я ж вже знала цю машину повністю, вона на «ізі» для тюнінгу, дейлі + є «лікарі-хондоводи» – ніби ідеальний варіант
Та на час, коли вирішила брати тачку, зрозуміла, що всі мої Сівіководи пересіли на Аккорди, а мені тоді було це зовсім не в бюджеті. Тоді ж я і вирішила шукати справжній, серйозний та правильний JDM.
Всі можливі сайти, сотні оголошень, та весь час щось було не так: то занадто високі ціни (взагалі без видимої на те причини), то відповідальність за рідкісні авто. Оголошення з Лаурелем було саме з таких, проте воно було найменш інформативним з-поміж тих, що додала в «Обрані»: чотиие фото, де автомобіль стоїть на газоні дворика звичайного одеського спальника. Єдиний опис: «Для справжніх поціновувачів JDM». З Лаурелями я була малознайома. Інфи майже нема. Крауни, Крести, Марки, Чейзери, Скайлайни, Сільвії – ок, а от про Лаурелі ніяк.



Щє раз дивлюсь оголошення і думаю: «А чому б ні!? Він не менш гарний за своїх «братів»!» – форма кузова (лінії «аррр» просто), праве кермо, RB-мотор. Іскра, буря, безумство – от я вже лечу в Одесу за ним. Найстрашнішим було «не вивезти» авто морально, тобто страх нового й невідомого.

-Як проходила купівля і в якому стані був Laurel? Можливо є фото «до»?

Мене цікавило всього два питання:
1) Чи можливо його переєструвати на мене?
- да.
2) Чи доїду я на ньому до Києва?
- Ну-у-у…теоретично…
Одеса зустріла дощєм. Хвилювання, червоне таксі, адреса, назву якої майже не вимовити та знайомий власниці, який одразу сказав: «Мопєд не мій, я просто розмістив об’яву».
Побачивши ту «сіру дупцю», моє серце йокнуло Очікування нашої черги на підйомник, здавалось, тривало роками. Кава і хот-дог взагалі не допомагали)
По зовнішньому: не любили машину, от від слова «зовсім». Весь подертий, лак зліз, іржа сказала «Привітулі!» на арках і порогах, лобаш пожовтів (хоча це ретро навіть нічо таке) і був з тріщиною та сколами, стопи з тріщинами, мутні фари. Всередині було майже місиво з потрісканого пластику, слідів від вікруток, подряпин. Ну і звісно «амбре» старого японця, який багато палив.
Дочекались. Підняли (в думках: «та за шо?!»): підтікає рульова рейка, підтікає датчик тиску масла; без бобрів не обійшлось, проте знизу в цілому ок («Айййєєєє!»); тест-драйв показав, що ходовка трохи втомилась. Вже колишня власниця виявилась доволі приємною дівчиною і без проблем змогли наступного дня перереєструвати його на мене.

-А що зараз по машині? Що вже зроблено по тачці, що під капотом і тп.?

Зараз по ньому більше питань ніж було за момент купівлі хахахаха .
Під капотом у нас RB25DE NEO – мій 200-сильний атмо-овоч. Мій особистий список того, що я вже зробила по машині: заміна абсолютно всіх рідин (на більш якісні – в рамках розумного, він же ж 1998 року); перехід з 5w40 на 10w-40 (почав менше під’їдати маселко – це трусторі); перейшли на катушки VAG з того жахливого колхозу, який мені дістався; було вирізано багато зайвих клубків проводів з-під капоту та більш зручно підключили світло; перебрана ходовка повністю; додала прозору кришку ГРМ з дуже гарними болтиками, поступовий перехід на синій силікон, кришка масла NISMO, алюмінієва распорка; зараз чаклуємо над гальмівною системою: гальмівні ротори та колодки Brembo, реставрація супортів; проставки на 15 мм; пружини Tein для Silvia S14.
Зовнішнє: полірування фар, трохи бампер, капот та кришка багажника. Щє всі роботи попереду, тому що автомобілем володію трохи менше року

-У цієї автівки ти єдина володарка чи можливо щє хтось їздить за кермом? Як ти ставишся до цього?

У цієї машини я єдина володарка. За кермо нікого не пускаю, бо ставлення до цього різко негативне. Твоє авто – це твій друг та член сім’ї. Ти ж нікому не даєш на день свого кота чи собаку!? Так це те ж саме, а може й більше.

-Які плани на цю «сіру дупцю» ? Що хочеш зробити з нею? Як щодо агресивного обвісу, неону тощо?)))

Планую багато чого і в той самий час трошки: почистити форсунки; зайнятись таки рульовою рейкою; зробити кльову вихлопну систему; лежать рем-набори порогів і задніх арок – знаходжусь в активному пошуку майстрів зварки й малярки (хахаха); також під час зварювання й фарбування кузова, будуть фарбуватись та реставровуватись задній та передній бампери + лежать нові стопи; дзеркала з працюючими моторчиками під перефарбування.
Головна ціль – довести до розуму автомобіль, зробити його стильним та їдучим daily car’ом.

-Чи думала ти про інше авто на майбутнє? Чи є свого роду «забаганка»?

«Забаганка», звісно, є – Nissan Laurel C33 під корч на двигуні RB25DET та увірватись на street-drift. А Лавруша (С35) – це daily car

- Ну що ж) круто! Гєля, харош про серйозне, погнали пару фірмових «питань пронішо»:
-Шаурма чи салат?

Шавуха в Одесі на «Грєчєской».
-Полуразвалений корч чи общак-транспорт?
Звісно, корч.
-Гучна тусовка з алко та музякою чи катнути вночі «під ліхтариками»?
Катнути вночі «під ліхтариками» гучною тусовкою!

-И на останок, Гєля, що скажеш нашим читачам, які тільки збираються поринути в Прекрасне JDM, та тим, хто вже давно в «секті» ?

Не бійтесь здійснювати свої ж мрії та переводити їх в хоббі!

Інтерв’ю: Катерина Kimi :)

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

HTML tags are not allowed.